Сороковини

Сороковини в православній традиції – це важливий етап поминання, коли душа новопреставленого постає перед Богом, а вірні моляться за її спасіння. Стаття розкриває богословське значення 40-го дня, його зв’язок із біблійними подіями та наголошує на важливості молитви за померлих.

Сороковини у Православній Церкві прийнято називате тому, що це 40-й день після смерті. Сороковини являються важливим етапом для душі новопреставленого. Згідно з святоотцівським переданням, цього дня душа покійного тричі поставляється ангелами перед Богом. Саме Бог, за православним віровченням, визначає їй місце перебування до Страшного Суду та остаточного визначення її загробної долі.

Ця дата має особливе значення, адже сороковий день після смерті нагадує про Вознесіння Ісуса Христа, яке відбулося на 40-й день після Його воскресіння. Подібно до цього, сороковий день у житті новопреставленого вказує на завершення важливого етапу переходу до вічності.

Незважаючи на те, що у Біблії немає прямого згадування про поминання саме на 40-й день, число 40 неодноразово зустрічається в священних текстах. Наприклад, пророк Мойсей постив 40 днів на горі Синай, перш ніж отримати скрижалі Заповіту від Бога. Пророк Ілля також перебував у мандрівці до гори Хорив протягом 40 днів. Це число символізує час випробувань і духовного очищення.

Таким чином, поминання на 40-й день у православ'ї має глибоке богословське значення, пов'язане як із біблійними подіями, так і з вірою в загробне життя та вічну долю душі.

Молитва за померлого на 40 день

Молитва є важливим елементом поминання, тому завершимо статтю словами молитви за упокій душі покійного:

Боже духів і всякої плоті, Ти смерть подолав і диявола знищив і життя світу Твоєму дарував! Сам, Господи, упокой душі спочилих рабів Твоїх: православних праотців, отців, братів і сестер наших, що тут лежать і всюди; вождів і воїнів, що за віру і вітчизну життя своє поклали, вірних убієнних в міжусобицях, утоплих, згорілих, на морозі замерзлих, роздертих звірами, від голоду померлих, без покаяння несподівано померлих і тих, що не встигли примиритися з Церквою і зі своїми ворогами; самогубців, позбавлених розуму, всіх, що заповідали нам молитися, і вірних, що християнського поховання були позбавлені, у місті світлому, у місті квітучому, у місті спокою, де немає ні хвороб, ні печалі, ні зітхання. Всякий гріх, вчинений ними словом, чи ділом, чи думкою, як благий Чоловіколюбець Бог прости, бо немає людини, яка б жила і не згрішила, Ти бо єдиний без гріха, правда Твоя - правда повіки, і слово Твоє - істина. Бо Ти є Воскресіння, життя і спокій спочилого раба твого (ім’я) , Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з безначальним Твоїм Отцем і Пресвятим, і Благим, і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Поминання новопреставлених у православній традиції, особливо на 40-й день, має глибоке символічне значення. Це не лише день молитов за душу померлого, а й важливий духовний етап її шляху до вічності. Хоча Біблія не надає прямих вказівок щодо цієї дати, число 40 часто зустрічається в контексті важливих подій — як у старозавітній історії, так і в житті Ісуса Христа.

Сороковий день після смерті вказує на завершення певного духовного процесу і є символом надії на Боже милосердя. Цей день є нагадуванням про важливість молитви, віри та поминання близьких, які відійшли в інший світ, з проханням про їхню вічну загробну долю.