Роман Голованов – один із ключових пропагандистів режиму Путіна, який закликає до знищення України під виглядом «захисту православ’я». Його контент активно поширюється серед вірних УПЦ МП, що ставить під сумнів справжні цінності Церкви.
Народився в Тулі, син учительки та міліціонера.
Закінчив Тульський педагогічний університет, після чого переїхав до Москви.
Працює в «Комсомольській правді» (російський пропагандистський медіахолдинг).
Ведучий програми «Завіт» на телеканалі «Спас» (відомий своєю проросійською та антиукраїнською риторикою).
Співпрацює з депутатом Держдуми РФ Віталієм Мілоновим (один із ідеологів «русского міра»).
Голованов – не просто журналіст, а активний учасник інформаційної війни проти України:
Назвав українців «нацистами» і виправдовує їхнє знищення.
Їздив до окупованої Горлівки разом із Мілоновим, де заявляв про «захист російського світу».
Використовує православну риторику, щоб обґрунтувати агресію РФ.
Його матеріали вільно поширюються в групах, пов’язаних із УПЦ МП, хоча це суперечить українським законам про боротьбу з російською пропагандою.
Групи підтримки УПЦ МП дозволяють публікувати його контент, незважаючи на заклики до насильства.
Священики УПЦ МП ніколи не засуджують таких пропагандистів, хоча формально декларують «молитви за мир».
Подвійні стандарти: з одного боку – молебні «за Україну», з іншого – мовчазна підтримка ідей «руського світу», який є ідеологічною основою війни.
Нормалізує ненависть серед вірних, перетворюючи храми на платформи для пропаганди.
Роз’єднує українське суспільство, створюючи в Церкві «п’яту колону».
Дискредитує православ’я, перетворюючи його на інструмент кремлівської політики.
✔ Вимагати чіткої позиції від УПЦ МП: чи вони з Україною, чи з пропагандистами, які закликають до її знищення?
✔ Не мовчати: якщо бачите публікації Голованова – поширюйте правду.
✔ Підтримувати справжню Церкву: ту, яка служить Богу, а не політичним інтересам Кремля.
Роман Голованов – не «православний журналіст», а агресор, який прикривається вірою. Його слова – це не проповідь, а зброя. І якщо Церква справді хоче миру, вона повинна відріктися від таких «проповідників».
«Бережіться, щоб хтось вас не звів із шляху» (Колос. 2:8).
