Святий Миколай Чудотворець — один із найшанованіших святих у християнському світі. Його ім’я знають і люблять мільйони людей: і на Сході, і на Заході, серед православних, католиків і навіть мусульман.
Усе життя святого Миколая — це безмежна любов до ближнього, чудеса та благодійність. Він рятував потопаючих, звільняв невинних, зціляв хворих, годував голодних і став заступником усіх, хто звертався до нього з вірою. Навіть після смерті він не перестає допомагати людям, а його чудеса відбуваються й сьогодні.
У цій публікації ми розповімо про життя великого угодника Божого, його дивовижні справи, перенесення мощей і те, чому саме святий Миколай став таким улюбленим святим для мільйонів людей у всьому світі.
Святий Миколай народився між 270 та 286 роками в грецькому місті Патара, що знаходилося в провінції Лікія (Мала Азія). Його батьки, Феофан і Нонна, були заможними та глибоко віруючими християнами. Вони довго молилися про народження дитини, і коли на світ з’явився Миколай, охрестили його одразу після народження — що було рідкістю для того часу.
З дитинства Миколай проявляв неабияку побожність. За переказами, у дні посту (середу та п’ятницю) він приймав материнське молоко лише раз на день. А під час хрещення, немовля трималося на ногах самостійно, ніби вже тоді Бог дав знак про його особливе призначення.
У юності Миколай вивчав Святе Письмо, а згодом переїхав до міста Мира, де продовжив навчання. Його дядько, єпископ Мирлікійський, помітив духовну мудрість юнака та висвятив його на священика.
Після смерті батьків Миколай успадкував великий статок, але вирішив роздати його нужденним. Найвідоміша історія — про те, як він таємно підкидав золоті монети бідному батькові трьох доньок, щоб врятувати їх від злиднів і безчестя.
У часи, коли християни зазнавали гонінь від римських імператорів, Миколай став єпископом Мир Лікійських. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325 р.), де відстоював чистоту віри. За переказами, він навіть ударив єретика Арія за богохульні слова, за що був тимчасово позбавлений сану — але пізніше виправданий.
Помер святий Миколай близько 345 року, але його слава як чудотворця лишалася живою.
Спасіння моряків: коли корабель потрапив у страшну бурю, молитви до святого Миколая втихомирили хвилі.
Звільнення невинних: він врятував трьох чоловіків від страти, зупинивши руку ката.
Зцілення хворих: повертав зір сліпим, виправляв кульгавість, давав мову німим.
Допомога бідним: легенда про три золоті кулі (або яблука) стала символом його благодійності.
Після смерті святого його мощі почали мироточити, а тисячі людей отримували зцілення біля його гробниці. Моряки, мандрівники, ув’язнені — усі знали, що святий Миколай не залишає тих, хто з вірою звертається до нього.
У XI столітті турки-сельджуки почали руйнувати християнські святині в Малій Азії. Щоб врятувати мощі святого Миколая, купці з італійського міста Барі вивезли їх морем.
21 травня 1087 року мощі прибули до Італії. Наступного дня їх урочисто перенесли в церкву святого Стефана, а згодом збудували величну базиліку на честь святого.
У Візантії його шанували ще з часів імператора Юстиніана.
На Русі перші храми на його честь з’явилися вже в X–XI ст. (Київ, Перемишль, Львів).
У Європі його вважають покровителем мандрівників, дітей і торговців.
В Україні діти отримують подарунки під подушку.
На Заході він став прообразом Санта-Клауса.
У Галичині діти пишуть листи до святого Миколая.
На іконах його часто зображують з трьома золотими кулями.
У народних піснях («Ой, хто, хто, Миколая любить») прославляють його доброту.
Святий Миколай — справжній символ милосердя, віри і чудес. Його життя нагадує нам про те, що добро завжди повертається. Нехай його молитви допомагають нам усім!
Молитва до святого Миколая:
«О святителю Христов Миколає, скоропослушний заступниче перед Господом! Моли Бога за нас, грішних, щоб у біді і радості не залишив нас без Своєї милості. Амінь».
Дні пам’яті:
6 грудня (день смерті) за новим стилем
9 травня (перенесення мощей) за новим стилем
щотижня, у четвер (особливе згадування в літургії)
