Свято-Успенський Храм
с. Линовиця
с. Линовиця
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні у недільному Євангелії від святого апостола і євангеліста Матфея ми почули продовження євангельської проповіді Господа нашого Ісуса Христа, яку Він звершує не лише словом, а й Своїми спасительними чудесами.
Минулої неділі ми були свідками того, як Христос визволив біснуватих, вигнавши з них легіон демонів. А сьогодні Церква пропонує нам іншу євангельську подію — до Спасителя приносять розслабленого, тобто паралізованого чоловіка, який сам уже не мав сили прийти до Господа.
Навколо Христа стояло багато людей. Серед них були книжники та фарисеї, які уважно стежили за кожним Його словом, шукаючи приводу для осуду. І ось Господь, побачивши віру тих, хто приніс хворого, звертається до нього словами: «Бадьорися, сину, прощаються тобі гріхи твої».
Саме ці слова стали для книжників каменем спотикання. У своєму серці вони подумали: «Він богохульствує». Адже зі Святого Писання вони знали, що лише Бог має владу прощати гріхи.
І справді, вони знали істину. Але трагедія полягала в тому, що, стоячи перед Самою Істиною — перед Богом, Який став людиною, — вони не захотіли Його прийняти.
Тоді Господь відкриває їм Свою Божественну владу. Щоб показати, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, Він звертається до розслабленого: «Устань, візьми ложе своє і йди до дому свого». І той негайно підвівся здоровим.
Це чудо було не лише зціленням тіла. Передусім воно стало зціленням душі. Христос показує, що найстрашніший параліч — це не тілесна недуга, а гріх, який сковує людину, віддаляє її від Бога і позбавляє справжньої свободи.
Той розслаблений — це образ кожного з нас.
Бо всі ми носимо в собі наслідки гріхопадіння. У кожному з нас живе боротьба між добром і злом. Усі ми помиляємося, падаємо, піддаємося спокусам. І хоча прагнемо добра, часто не маємо сил його звершити.
Але саме тому Господь прийшов у цей світ.
Він прийшов не лише для того, щоб зцілити одного паралізованого чи визволити кількох людей від демонів. Він прийшов, щоб дарувати всьому людству перемогу над гріхом і смертю, відкрити кожному шлях до нового життя.
І навіть після Свого Вознесіння Христос не залишив нас без Своєї допомоги. Він залишив нам Свою Церкву і святі Таїнства, через які й сьогодні діє Його спасительна благодать.
Особливим джерелом цього життя є Таїнство Святої Євхаристії.
Сам Господь говорить: «Хто споживає Моє Тіло і п'є Мою Кров, той перебуває в Мені, а Я — в ньому» (Ін. 6:56).
Саме тому ми приходимо до храму не лише для того, щоб послухати Євангеліє чи поставити свічку. Ми приходимо, щоб зустріти Самого Христа, Який у Святому Причасті входить у наше життя, зцілює наші душі, укріплює нас у боротьбі з гріхом і дарує надію на життя вічне.
Христос зруйнував кайдани пекла не лише для праведників минулого. Він відкрив двері спасіння кожній людині. Він дав кожному з нас можливість піднятися зі свого духовного розслаблення, очиститися від гріха і наблизитися до тієї досконалості, до якої покликана кожна людська душа.
Саме тому сьогодні ми прийшли до Божого храму. Ми прийшли шукати того, чого так прагне наше серце. Ми прийшли за Христом.
Бо справжнє «краще життя», якого шукає людина, знаходиться не в багатстві, не в успіху і не в земній славі. Воно знаходиться тут — біля Святої Чаші, де під виглядом хліба і вина ми приймаємо істинні Тіло і Кров нашого Спасителя.
І чим чистішим буде наше серце через покаяння, тим повніше ми зможемо прийняти в себе благодать Божу, яка зцілює душу і тіло, укріплює нас у земному житті та веде до життя вічного.
Нехай же Милосердний Господь дарує кожному з нас віру розслабленого, покаяння грішника і прагнення до Святої Євхаристії, щоб, єднаючись із Христом, ми отримували силу для духовного життя та успадкували Його Небесне Царство.
Амінь.
Андрій (Павлушенко)
