Свято-Успенський Храм
с. Линовиця
с. Линовиця
Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри!
У сьогоднішньому недільному Євангелії від святого апостола і євангеліста Матфея ми чули розповідь про те, як Господь Ісус Христос прибув до Гергесинської землі, де Його зустрів чоловік, одержимий нечистим духом.
Ця людина вже багато років перебувала у страшному духовному полоні. Вона жила серед гробів, була відчужена від людей, розривала кайдани, якими її намагалися стримати, кричала й наводила страх на всіх навколо. Євангеліє показує нам, як гріх і зло можуть настільки поневолити людину, що вона майже втрачає свій людський образ.
Та ось приходить Христос. І одержимий звертається до Нього вже не своїми словами, а словами тих демонів, які панували над ним: «Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий?» Зло відразу впізнало Того, Хто має над ним абсолютну владу. Демони визнають Христа Сином Божим і бояться Його, адже знають, що перед ними стоїть Переможець гріха, смерті й диявола.
Саме це і є головною звісткою сьогоднішнього Євангелія. Господь прийшов у світ не лише навчити людину добру, але насамперед визволити її від влади гріха і зла.
Кожен із нас повинен замислитися: якщо людина не живе з Богом, то її серце ніколи не залишається порожнім. Тоді зло поступово входить у життя через пристрасті, через гордість, заздрість, гнів, осуд, через байдужість до Бога. Воно непомітно поневолює душу, так само як колись поневолило того нещасного чоловіка.
І лише Христос може дарувати справжню свободу. Лише Його благодать здатна очистити людське серце і повернути йому мир.
Проте Євангеліє показує ще одну сумну істину. Після того як Господь вигнав демонів у стадо свиней і всі побачили Його силу, мешканці тієї місцевості не подякували Спасителеві. Вони більше засмутилися через втрату свого майна, ніж зраділи спасінню людини. Замість вдячності вони попросили Христа залишити їхню землю.
Хіба не так само буває і сьогодні? Господь багато разів являє нам Свою милість, допомагає, зцілює, оберігає нас, але людина нерідко більше переймається земними втратами, ніж спасінням власної душі.
Господь нікого не примушує йти за Собою. Він не силує людської волі. Він лише відкриває шлях до спасіння, а вибір залишає за кожним із нас.
Особливо глибоко ми переживаємо цю істину під час Божественної літургії. Коли ми підходимо до Святої Чаші, то повинні приступати зі страхом Божим, вірою і любов'ю, усвідомлюючи, що саме в Таїнстві Євхаристії звершується наше єднання з Христом.
Але шлях до Чаші завжди проходить через щире покаяння. Саме тому Таїнства Сповіді та Євхаристії нерозривно пов'язані між собою. У Сповіді Господь очищає наше серце від гріха, а в Святому Причасті наповнює його Своєю благодаттю.
Як говорить святитель Іоан Золотоустий, ми причащаємося Тіла і Крові Христових для того, щоб стати одним тілом із Христом і щоб Він перебував у нас, а ми — в Ньому.
Тож нехай сьогоднішнє Євангеліє стане для кожного з нас нагадуванням: не будьмо подібними до тих людей, які прогнали Христа зі своєї землі. Навпаки, відкриймо Йому двері свого серця, очистімо його покаянням і з вірою приступаймо до Святої Чаші, щоб через єднання з Господом успадкувати життя вічне.
Амінь.
Андрій (Павлушенко)
