В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Возлюблені браття і сестри у Христі!
Сьогодні ми чуємо слова великої Первосвященницької молитви Господа нашого Ісуса Христа — тієї молитви, яку Він звершив перед Своїми страстями, звертаючись до Отця Небесного. Ці слова записані в 17-му розділі Євангелія від Іоана, і перші 13 віршів розкривають нам глибину єдності Отця і Сина, любов до людей, і мету приходу Спасителя у світ.
«Отче, прийшла година: прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе...» (Ін. 17:1)
Ці слова нагадують нам, що час Хреста був не поразкою, а славою. Христос іде на страждання не як переможений, а як Переможець — бо через хрест відкривається шлях до вічного життя.
Блаженний Августин говорить:
«Година, про яку говорить Христос, — це не просто момент страждання, а момент прославлення; бо хрест — це не ганьба, а слава любові, що приносить спасіння світу».
Господь молиться:
«Я прославив Тебе на землі, звершивши діло, яке Ти доручив Мені зробити» (Ін. 17:4)
Яке це діло? Це — об’явлення Бога людям, втілення Божої любові, відкриття Отця через Сина. Христос живе не для Себе — Він є Об’явленням Отця, і кожен Його вчинок — це проповідь Небесного Царства.
«Я об’явив ім’я Твоє людям, яких Ти дав Мені від світу» (Ін. 17:6)
Тут, дорогі у Христі, розкривається найглибша мета нашого життя — пізнання Бога. Бо в пізнанні Його — життя вічне.
«Це ж і є вічне життя, щоб пізнали Тебе, єдиного істинного Бога, і Ісуса Христа, Якого Ти послав» (Ін. 17:3)
Блаженний Августин каже:
«Пізнати Бога — це не просто знати, що Він є, а жити в Ньому, бо хто любить — той і знає. Без любові знання про Бога — це лише тінь істини».
Чи ми справді пізнаємо Бога? Чи ми шукаємо Його не лише розумом, а й серцем? Христос відкриває Отця Своїм учням, і ми теж покликані ставати Його свідками. Але цього не можна зробити без молитви і єдності з Ним.
«Я вже не в світі, але вони в світі; і Я йду до Тебе. Отче Святий, збережи їх в ім’я Твоє... Щоб були єдині, як і Ми» (Ін. 17:11)
Тут серце Христове переживає за Своїх учнів — не щоб Бог забрав їх від світу, а щоб зберіг у вірі. Єдність християн — це не людська організація, а духовна благодать, яка народжується в Тілі Христовому — у Церкві.
Блаженний Августин говорить:
«Коли Христос молиться, щоб усі були єдині, як Він і Отець — Він просить не про єдність людську, а про єдність у Бозі, яка є плодом любові і істини».
І нарешті, Господь молиться:
«Тепер же Я до Тебе йду, і це говорю в світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну» (Ін. 17:13)
Повнота радості можлива лише тоді, коли ми в Христі. Не в багатстві, не в успіхах, а в єдності з Богом і братами нашими. Радість Христова — це мир у серці, спокій сумління і впевненість у любові Божій.
Возлюблені!
Хай ця молитва Спасителя буде і нашою молитвою. Нехай ми шануймо Ім’я Боже, шукаймо єдності, пізнаваймо Отця через Сина і живімо так, щоби в нашому серці була повнота Христової радості.
Амінь.
«Отче, прийшла година: прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе…» (Ін. 17:1)
Мета — прославлення Отця через добровільну жертву Сина. Хрест — не лише мука, а вияв Божої слави: любові, вірності, смирення.
Блаженний Августин говорить:
«На хресті Син прославляє Отця, бо виконує Його волю, і в цьому — найвище послухання, найвища слава».
«Це ж і є вічне життя — щоб пізнали Тебе, єдиного істинного Бога, і Ісуса Христа, якого Ти послав» (Ін. 17:3)
Центр християнської віри — пізнання Отця через Сина, не як абстрактного Бога, а як Особу, яка входить у стосунки з людиною.
Августин:
«Життя вічне — це не нескінченність часу, а повнота перебування в Богові, Якого любимо і пізнаємо одночасно».
«...щоб були єдині, як і Ми» (Ін. 17:11)
Ціль молитви — єдність в любові, яка є відображенням єдності Отця і Сина. Церква — це не просто зібрання людей, а таємниче Тіло Христове, в якому діє Дух Святий.
Августин:
«Єдність учнів — це не просто злагода, а участь у тій самій любові, яка єднає Отця і Сина».
«Освяти їх істиною Твоєю: слово Твоє — істина» (Ін. 17:17)
Ісус молиться, щоб учні залишалися в істині, тобто в вірності Його навчанню, яке є життям. Тут бачимо початок богослов’я освячення через Слово — те, що ми пізніше назвемо «Таїнством Церкви».
Августин:
«Христос не просить, щоб ми пішли від світу, а щоб ми були освячені в ньому — словом, яке чинить нас чистими».
«Не тільки за них Я молю, але й за тих, які увірують у Мене через їхнє слово» (Ін. 17:20)
Ця частина молитви має есхатологічну (тобто звернену до майбутнього) мету — Христос молиться за нас, за всіх, хто увірує. Це підкреслює істинну соборність Церкви: всі покоління є об’єднані однією вірою в одного Спасителя.
Загальна богословська мета Первосвященницької молитви — показати, що:
Христос виконує волю Отця;
мета Його місії — дати людям вічне життя через пізнання Бога;
істинна Церква будується на єдності, істині та освяченні;
Христос молиться за всіх нас, за єдність і перебування в славі Божій.
