Свято-Успенський Храм
с. Линовиця
с. Линовиця
Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
У сьогоднішньому недільному Євангелії від Матфея ми чули продовження Нагірної проповіді Господа нашого Ісуса Христа. У цих словах Спаситель закликає кожного з нас зазирнути у власне серце та подивитися на свій внутрішній духовний стан.
Господь говорить: «Світильник для тіла є око». Цими словами Христос нагадує нам, що людина складається не лише з тіла, але й має безсмертну душу. Від того, куди спрямований наш духовний погляд, залежить усе наше життя.
Якщо уважно придивитися до себе, то ми побачимо, що постійно звертаємо увагу на те, що любить наше серце. Людина дивиться туди, де знаходяться її думки, бажання та прагнення.
Якщо серце прив'язане до гріха, воно шукатиме нагоди для гріха. Якщо ж серце прагне Бога, воно буде шукати все те, що веде до спасіння. Один бачить лише спокуси цього світу, інший — Божі благословення. Один шукає тимчасового, інший — вічного.
Тому Господь і говорить: «Коли око твоє буде чисте, то все тіло твоє буде світле». Коли ми звертаємо свій погляд до добра, до правди, до Бога, тоді й наше життя наповнюється світлом. Але коли ми живемо серед темряви гріха і добровільно вдивляємося в неї, тоді темрява поселяється і в нашій душі.
Далі Христос говорить дуже важливі слова: «Не можете служити Богові й мамоні».
Під мамоною слід розуміти не лише багатство. Мамона — це все те, що займає у нашому серці місце Бога. Це може бути жага до слави, прагнення до влади, надмірна прив'язаність до матеріального, марнославство або самолюбство.
Адже чому служить людина? Тому, до чого прив'язане її серце. Якщо серце постійно зайняте лише земним, то людина поступово забуває про Бога. Якщо ж серце прагне Господа, тоді й усе життя стає служінням Йому.
Саме тому Христос закликає нас не турбуватися надмірно про те, що перебуває поза межами нашого контролю. Людина часто переживає через завтрашній день, через достаток, через те, що ще не сталося. Але чи здатні наші переживання щось змінити?
Господь звертає нашу увагу на птахів небесних. Вони не сіють і не жнуть, але Небесний Отець годує їх. Він показує нам польові квіти, які не трудяться над своїм убранням, але навіть цар Соломон не мав такої краси.
І Христос запитує нас: якщо Бог так піклується про Своє творіння, то невже ми гірші за птахів небесних чи польові лілеї?
Сучасний світ постійно закликає людину гнатися за престижем, статусом, багатством, новими речами та земною славою. Але все це є тимчасовим. Усе це залишиться тут, на землі.
Тому Господь нагадує нам найголовніше: «Шукайте ж найперше Царства Божого і правди Його, а все це додасться вам».
Саме на пошук Царства Божого ми повинні спрямовувати свої сили, свій час і своє життя. Не заради марнославства, не заради швидкоплинних задоволень цього світу, а заради вічності, до якої покликаний кожен із нас.
Бо всі ми смертні. Кожен, хто приходить у цей світ, рано чи пізно залишить його. Але після земного життя на нас чекає вічність. І саме там відкриється, ким ми були насправді: чи прославляли Бога своїм життям, чи лише шукали земних утіх і задоволень.
Тому, дорогі браття і сестри, якщо ми називаємо себе учнями Христовими, то повинні пам'ятати, що Царство Небесне наслідують ті, хто живе з Богом, хто бореться зі своїми гріхами, хто молиться, кається і єднається з Господом у Таїнстві Святої Євхаристії.
Саме через Причастя Тіла і Крові Христових ми отримуємо силу для духовної боротьби і стаємо спадкоємцями Його Небесного Царства.
Нехай же Господь допоможе нам завжди шукати найперше Царства Божого, щоб успадкувати життя вічне.
Амінь.
Андрій (Павлушенко)
