Свято-Успенський Храм
с. Линовиця
с. Линовиця
Мчч. Адріана і Наталії (305 – 311).
Євангельські читання на літургії:
Апостол: 2 Кор., 180 зач., V, 15 – 21.
Євангеліє: Мк., 3 зач., I, 16 – 22.
26 серпня Церква вшановує пам’ять одних з найзворушливіших святих – подружжя Адріана і Наталії, яке своєю вірою та відданістю Христу навіть у найжахливіших муках показало, що справжня любов безсмертна.
Адріан, молодий 28-річний чиновник імператора Максиміана, спочатку був язичником, а його дружина Наталія – таємною християнкою. Під час гонінь у Нікомидії (304 р.) він став свідком мужності 23 християн, яких катували за віру. Коли він запитав їх: «Яку нагороду ви очікуєте від вашого Бога?», вони відповіли словами апостола Павла:
«Не бачило око, не чуло вухо, і не приходило те на серце людині, що приготував Бог люблячим Його» (1 Кор. 2:9).
Ці слова перевернули його душу. Адріан несподівано оголосив:
«Запишіть і моє ім’я – я теж християнин!»
Коли Адріана кинули до в’язниці, Наталія не плакала, а підбадьорювала його. Вона так боялася, що він відречеться від Христа, що навіть не впустила його додому, коли його тимчасово відпустили, подумавши, що він зламався.
Перед стратою мученикам перебивали руки й ноги молотами. Наталія, незважаючи на жах, сама підтримувала руки чоловіка, допомагаючи йому витерпіти муки. Адріан і інші святі загинули, але їхні тіла не згоріли у вогні – гроза погасила піч, а блискавка вбила катів.
Після смерті чоловіка Наталію хотів взяти за дружину тисяченачальник-язичник. Але вночі їй явився Адріан, обіцяючи, що вона скоро приєднається до нього. Так і сталося: вона померла на його гробі в Візантії, де християни перенесли його мощі.
Сила прикладу – Адріан навернувся, побачивши мужність інших.
Подружня любов у Христі – Наталія підтримала чоловіка не в житті, а у вічності.
Вірність до кінця – вони обравши небесну нагороду замість земного комфорту.
Пам’ять свв. Адріана і Наталії – 26 серпня (13 серпня за ст. ст.).
