Великим даром Великого посту є молитва преподобного Єфрема Сиріна. Ці короткі, але глибокі слова, що супроводжуються земними поклонами, щоденно звучать у храмах, налаштовуючи наше серце на потрібний покаянний лад. Ми просимо у Господа позбавити нас від лінивства, безнадійності, владолюбства та марнослів’я, і благаємо дарувати нам дух ціломудрості, смиренномудрості, терпіння і любові.
Але чи часто ми замислюємося над тим, про що саме просимо? Святитель Лука (Войно-Ясенецький), архієпископ Кримський, відомий не лише як великий хірург, але і як глибокий духовний письменник, залишив нам натхненне тлумачення цієї молитви. Особливу увагу він звертає на прохання про дух терпіння, називаючи цю чесноту наріжним каменем християнського спасіння.
Чому терпіння є основою спасіння?
Звертаючись до слів самого Спасителя, святитель Лука нагадує нам: «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21, 19). Чому це так? Тому що шлях до Царства Божого, за словом Христовим, — вузький і тісний (Мф. 7, 14). Це шлях, який неможливо пройти без скорбот і страждань. Господь прямо попередив учнів: «У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ» (Ін. 16, 33). Якщо весь християнський шлях — це шлях хреста, то лише терпіння стає тією силою, яка допомагає нам його пройти і зберегти душу для вічності.
Святитель Лука підкріплює цю думку авторитетом апостолів. Апостол Яків навчає нас з великою радістю приймати випробування, знаючи, що вони виробляють терпіння, яке має досконалу дію, щоб ми були досконалі у всій повноті (Як. 1, 2-4). Терпіння робить нас цілісними, без недоліків.
А апостол Павло прямо вказує: «Терпіння потрібно вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне» (Євр. 10, 36). Для нього самого терпіння стало ознакою апостольської гідності. Він писав коринтянам: «Ознаки апостола виявилися перед вами всяким терпінням» (2 Кор. 12, 12). Поряд з чудесами і знаменнями, терпіння є видимим доказом святості та вірності Богу. І свого улюбленого учня Тимофія він закликав досягати успіху в тому числі й у терпінні.
Як же навчитися терпіти?
Розуміючи всю важливість цієї чесноти, ми постаємо перед питанням: як її стяжати? Святитель Лука дає просту, але мудру пораду: звикати терпіти і звикати не нарікати. Адже нарікання — це перший ворог терпіння, ознака нашої недовіри до Божого Промислу.
Однак головний спосіб — це просити у Бога. Якщо ми просимо терпіння, ми просимо того, що є благо, що є угодне Йому. І Господь, Який обіцяв давати блага тим, хто просить, неодмінно почує нас. Апостол Павло запевняє: «Вірний Бог, Який не попустить вам бути спокушеними більше, ніж можете, але при спокусі дасть і полегшення, щоб ви могли перенести» (1 Кор. 10, 13).
Святитель застерігає: не варто чекати допомоги тим, хто просить терпіння для полегшення свого гріховного життя. Але тим, хто смиренно несе свій хрест — чи то тягар хвороби, чи то злидні, чи то турботи про ближніх, — Господь неодмінно подасть сили.
Джерело терпіння — Хрест Христовий
Найголовніше ж, звідки ми можемо черпати терпіння без занепаду духу, — це хрест Господній. Коли нам здається, що наші страждання надмірні, святитель Лука закликає нас підвести очі до Розп’ятого. Подумати про Того, Хто перетерпів наругу і болісну смерть заради нашого спасіння. Порівняти наші скорботи з Його хресними стражданнями.
«Дивлячись на Начальника й Виконавця віри Ісуса, Який, замість радости, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення... Подумайте про Того, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не ослабнути душами вашими» (Євр. 12, 2-3). У цьому погляді на Христа ми знаходимо і розраду, і силу, і невичерпне джерело терпіння.
Тож, виголошуючи слова молитви преподобного Єфрема, нехай наше серце особливо зупиняється на проханні: «Господи і Владико життя мого, дух терпіння даруй мені!». І пам’ятаймо, що, просячи про це, ми просимо про найнеобхідніше для нашого спасіння. Амінь.
