Поняття самокерована церква (рос. самоуправляемая церковь) є відносно новим у православній канонічній практиці. Воно не належить до класичної канонічної термінології, яка сформувалася в епоху Вселенських Соборів.
1. Канонічна традиція давньої Церкви
У давній церковній традиції існували інші чітко визначені форми церковного устрою:
-
Автокефальна Церква
-
Автономна Церква
-
Митрополія
-
Патріархат
-
Екзархат
Ці структури закріплені у канонах Вселенських Соборів, зокрема:
-
IV Вселенський Собор (451 р.)
-
Трульський собор (691–692 рр.)
Термін «самокерована церква» у канонах не зустрічається.
2. Коли з’явилося поняття «самокерована»
Термін почав активно використовуватися у XX столітті, особливо після розпаду СРСР.
Ключовим моментом стало:
1990 рік — прийняття нового Статуту Російської Православної Церкви.
У цьому документі було введено нову категорію:
«самоуправляемые церкви в составе Московского Патриархата»
До них віднесли:
-
Українська Православна Церква (Московського Патріархату)
-
Православна Церква Молдови
-
Латвійська Православна Церква
-
Естонська Православна Церква Московського Патріархату
Це була адміністративна модель, яка дозволяла надати цим церковним структурам значну внутрішню автономію, але залишити їх у юрисдикції Москви.
3. Чи використовують цей термін інші православні церкви
У більшості випадків — ні.
Інші Помісні Церкви зазвичай користуються традиційними категоріями:
-
автокефальна церква
-
автономна церква
-
митрополія
-
архієпископія
-
екзархат
Наприклад:
-
Константинопольський Патріархат використовує терміни автономна церква або архієпископія.
-
Елладська Православна Церква має митрополії.
-
Сербська Православна Церква використовує автономні архієпископії.
Термін «самокерована церква» майже не використовується у загальноцерковному канонічному праві.
4. Богословська оцінка
З точки зору православної каноніки більшість дослідників вважають, що поняття «самокерована церква» є адміністративною конструкцією, створеною у сучасному статутному праві Московського патріархату.
Про так звану “самокеровану церкву”
Метою введення цього терміну було дуже просте завдання:
надати окремим церковним структурам видимість широкої внутрішньої автономії
але фактично розглядати їх як митрополії або екзархати Москви
❗ При цьому принципово не надавати автокефалії.
Саме тому поняття “самокерована церква” — це не канонічна категорія православного права, а адміністративна конструкція, створена для того, щоб зберегти церковні території під владою Москви.
Таким чином, термін «самокерована церква», який іноді застосовують до УПЦ, є радше політико-церковним міфом.
За привабливою назвою «широка автономія» насправді приховується проста реальність: канонічна залежність від Москви.
